Повернутися до звичайного режиму

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СІМЕЙ РІЗНОГО ТИПУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

(з досвіду роботи)

зміст

ВСТУП
Розділ 1. ЗМІСТ І ФОРМИ СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ ІЗ РІЗНИМИ ТИПАМИ СІМЕЙ
1.1 РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З СІМ’ЄЮ
1.2 НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ІЗ СІМ’ЯМИ 1.3 ЕТАПИ СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ
Розділ 2. СОЦІАЛЬНО – ПЕДАГОГІЧНе дослідження сімей різного типу (з досвіду роботи) 2.1 ОПИС СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ (з ДОСВІДУ РОБОТИ)
Висновки
Список використаних джерел

ВСТУП

У зв’язку із змінами, що відбуваються в політичній, соціальній та економічній сферах, виникло ряд проблемних ситуацій в суспільстві серед яких особливого значення має проблема підростаючого покоління. Сучасний розвиток економіки нашої країни, соціальні процеси, що відбуваються в нашому суспільстві, відбилися на погіршенні фінансового становища сім'ї, зумовили падіння престижу ряду професій, скорочення виховного потенціалу батьків, що призвело до різкого зростання сімей, де батьки недбало ставляться до своїх обов’язків.

Сформовані умови вимагають формування ефективної комплексної системи підтримки сім'ї, що включає в себе діагностичні, профілактичні, а найголовніше соціально-реабілітаційні заходи, створення оптимального середовища для життєдіяльності сім'ї та дітей, що опинилися у важкій життєвій ситуації, здійснення соціальної підтримки, профілактики і організації роботи з сім'ями.

Характерним для сучасної сім’ї є зниження рівня життя. Батьки сьогодні зайняті, в основному добуванням засобів для існування, що часто призводить до обмеженості спілкування батьків з дітьми. Вони не мають можливості нормально нагодувати, вдягнути дитину, не говорячи вже про витрати на культурне дозвілля. Крім того, зростання психологічної напруженості в суспільстві позначається на психологічному кліматі у сім’ї. Усе це призводить до прагматизму, внаслідок чого створюється своєрідний тип мислення, що позначається на формуванні ціннісних орієнтацій у дітей. Тобто батьки не мають змоги розвивати їхні здібності, задовольняти інтереси. Водночас у суспільстві зростає соціальна цінність сім’ї у вихованні, формуванні та розвитку особистості дитини. Така суперечливість породжує проблеми у сімейному вихованні. Вони виникають у нормальних сім’ях, а ще більше їх у сім’ях, де батьки повністю або частково, в силу тих чи інших причин, втратили свої виховні можливості. У результаті в цих сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі умови для виховання.

Діти таких сімей рано перестають спілкуватися із батьками, свої життєві проблеми розв’язують із однолітками. Для цих дітей характерні агресивність, жорстокість, егоїзм, конфліктність, замкненість, озлобленість, невпевненість у своїх силах, небажання вчитися тощо. В результаті соціологізуючий вплив неблагополучної сім’ї на дитину значно знижений.

Не вдається призупинити зростання кількості таких сімей і дітей, що залишаються сім'єю без опіки, догляду, нагляду. У сім'ях соціального неблагополуччя порушуються практично всі її основні функції: репродуктивна, економічна, виховна, медична, психологічна. У сукупності причин та факторів, що викликають сімейне неблагополуччя, визначальними є суб'єктивні фактори та причини соціально-педагогічних властивостей, тобто порушення в міжособистісних внутрішньосімейних відносинах і дефекти виховання дітей у сім'ї.

Критерієм благополуччя або неблагополуччя сім'ї може служити її вплив на дітей, стиль ставлення до дитини, до його здоров'я, бажання і можливість батьків створити оптимальні умови для його розвитку. Сім'я має вирішальний вплив на формування особистості дитини. У роботі соціального педагога сімейне благополуччя розглядається як головний фактор розвитку учнів. І, безумовно, особливу увагу привертають так звані неблагополучні сім'ї.

Неблагополучна сім'я як цілісна система потребує аналізу і перебудови. У такій родині, як правило, грубо порушується розподіл влади: діти чи не мають права голосу і піддаються насильству, або, навпаки, відіграють роль дорослих при алкоголіках-батьках. Для подібної сім'ї характерний організаційний хаос – відсутність прийнятих усіма правил і норм, що регулюють поведінку всіх членів. При цьому зазвичай і самі батьки походять з таких же хаотичних сімей.

Батьки найчастіше практикують фізичні покарання, тому що самі піддавалися їм, і впевнені, що це кращий спосіб виховання. У цих батьків відсутній досвід довірчих відносин у власній батьківській родині, і свої функції вони бачать у здійсненні контролю, не приділяючи душевного життя дитини ніякої уваги. Контакти із зовнішнім світом в таких сім'ях також обмежені, вони представляють собою замкнуті системи.

Така система виявляється вкрай нестійкою по відношенню до серйозних стресів. Зокрема, стресовий стан батьків підвищує ризик застосування фізичного насильства щодо дітей.

Сімейне виховання - це керована система взаємин батьків з дітьми, і провідна роль у ній належить батькам. Саме їм необхідно знати, які форми взаємовідносин з власними дітьми сприяють гармонійному розвитку дитячої психіки і особистісних якостей, а які, навпаки, перешкоджають формуванню у них нормальної поведінки і в більшості своїй ведуть до важковиховуваності і деформації особистості.

Однією з особливостей сімейного виховання є постійна присутність перед очима дітей зразка поведінки своїх батьків. Наслідуючи їх, діти копіюють як позитивні, так і негативні поведінкові характеристики, навчаються правилам взаємин, які не завжди відповідають суспільно схвалюваним нормам. У кінцевому підсумку це може вилитися у асоціальні і протиправні форми поведінки.

Актуальність проблем сучасної сім'ї вимагає від фахівців різних областей і всього суспільства в цілому осмислення вже наявного досвіду з підтримки неблагополучних сімей, розробки і впровадження нових програм соціального захисту та підтримки різних категорій сімей з метою запобігання дитячої безпритульності, бродяжництва, соціального сирітства та стабілізації суспільства. Охорона дитинства в Україні – загальнонаціональний пріоритет, мета якого забезпечити реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток особистості.

Розділ 1.

ЗМІСТ І ФОРМИ СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ ІЗ РІЗНИМИ ТИПАМИ СІМЕЙ

1.1 РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З СІМ’ЄЮ

Економічні, соціальні труднощі, політичні конфлікти і загальна нестабільність життя суспільства призводять до ускладнення тих проблем, які стоять перед сім'єю. Адже сім’я – це не тільки подружні взаємини, а й усі вертикальні зв’язки з кількома поколіннями прабатьків. На жаль, нині спостерігається збіднення сімейних та руйнування родинних зв’язків, і це не може не впливати на стан сучасної сім’ та розвиток у ній дітей. Адже саме через сім’ю дитина залучається до культури, набуває людських цінностей, переконань, моделей рольової поведінки, які формують подальші життєві вчинки, життєве сприйняття .

Для соціального педагога інформація про сім’ю є основою для подальшої роботи, формування взаємин, визначення предмету соціального патронажу.

Сімейні проблеми частіше не залежать від соціального статусу сім’ї та можуть спостерігатися як у матеріально забезпеченій, інтелігентній, так і в малозабезпеченій, малоосвіченій родині.

Деякі категорії сімей потребують постійного фахового консультування та супроводу спеціалістами психологічної служби для успішної адаптації та розвитку в них дітей. Особливо доречною така робота є тоді, коли сім’я перебуває у кризовому стані. Частіше у прагненнях стабільності батьки переймаються пошуками матеріальної підтримки, але не менш травматичним для дитини може стати нездоровий психологічний клімат у сім’ї.

Велика перевага роботи соціального педагога в школі – у тому, що він має змогу надавати допомогу таким сім’ям як на етапі їхньої кризи, конфлікту, так і займатися профілактикою сімейних дисфункцій, налагодженням сімейних комунікацій.

Причини дисфункцій сімейних відносин:

· Економічні: низький прожитковий рівень (багатодітні, малозабезпечені сім’ї; сім’ї, де є діти інваліди; низький рівень заробітної плати; безробіття).

· Соціальні: алкоголізм, наркоманія, проституція в сім’ї.

· Психолого – етичні: жорстокість, агресивність, грубість, конфліктність, неврівноваженість.

· Медичні: хронічні інфекційні, психічні відхилення тощо.

Основні труднощі сім’ї та її потреби у професійній допомозі зумовлені її типом.

Неповні сім’ї

Причиною виникнення соціальних проблем у таких сім’ях насамперед є малозабезпеченість, оскільки в сім’ї існує лише одне джерело прибутку (іноді трудового прибутку взагалі нема, і сім’я вимушена жити на виплати по безробіттю чи дитячі виплати).

Проте розв’язання соціально – економічних проблем – простіше, ніж соціально – психологічних, які обов’язково присутні у внутрішньо особистісній сфері і міжособистісних взаєминах членів сімей, насамперед дітей. Часто діти звинувачують себе у проблемах сім’ї. а в одного з батьків, який виховує дитину, почуття провини стає причиною гіперопіки. Є випадки коли образу на колишнього чоловіка, винного у розпаді сім’ї, жінка виявляє на дітях через жорстокість. У будь – якому випадку, сприятливого психологічного клімату в сім’ї немає.

Нині поширена нова категорія неповних сімей – неповні розширені сім’ї, які утворилися, як правило, в результаті певної соціальної катастрофи:

· смерть батьків малолітніх дітей;

· перебування батьків у в'язниці;

· позбавлення їх батьківських прав;

· пияцтво.

Найчастіше саме це змушує покоління прабатьків брати онуків на утримання і виховання. Такі сім’ї мають низький рівень прибутків, труднощі, пов’язані зі здоров’ям літніх людей, їхніми слабкими адаптаційними можливостями, невмінням пристосовуватися до реалій сучасності. Часто вони не можуть використовувати свій авторитет, їм важко контролювати ситуацію, тому діти демонструють девіантні форми поведінки.

Багатодітні сім’ї

Особливою категорією таких сімей є неблагополучні сім’ї, що утворилися в результаті безвідповідальної поведінки батьків, іноді на фоні інтелектуально – психологічного недорозвитку, алкоголізму, асоціального способу життя.

Такі сім’ї переживають багато труднощів, пов’язаних із малозабезпеченістю, тіснотою житла. Діти з таких сімей часто потребують допомоги, реабілітації, страждають від хвороб, недорозвиненості. У випадку втрати батьківського піклування їхню долю особливо важко влаштувати, тому що сімейне законодавство перешкоджає відлученню дітей від однієї сім’ї, а всиновити три – сім дітей різного віку й різного рівня соціальної адаптації не завжди можливо.

Сім’ї, які виховують дітей - інвалідів

Ці сім’ї змушені розв’язувати всі проблеми, пов’язані з інвалідністю: малозабезпеченість, обмеженість життєдіяльності тощо. Під час виховання дитини виникають великі труднощі: дуже мало установ, які б надали батькам допомогу у вихованні таких дітей; догляд за дітьми часто не можна поєднати з іншою діяльністю. Тому мати змушена залишати роботу або перейти на іншу, але низькооплачувану. Кількість розлучень у таких сім’ях набагато вища – батько частіше не в змозі витримати постійні труднощі й залишає сім’ю. Діти – інваліди, позбавлені кваліфікаційної, реабілітаційної та розвивальної допомоги, іноді ведуть практично «рослинне» існування.

Сім’ї, у яких батьки зловживають алкоголем чи наркотиками

Дорослі у такій родині, забувши про батьківські обов'язки, цілком і повністю занурюються у «алкогольну субкультуру », що супроводжується втратою громадських і моральних цінностей і веде до соціальної та духовної деградації. У кінцевому підсумку сім'ї з хімічною залежністю стають соціально і психологічно неблагополучними.
Життя дітей в подібній сімейній атмосфері стає нестерпним, перетворює їх в соціальних сиріт при живих батьках.
Спільне життя з хворим на алкоголізм призводить до серйозних психічних порушень в інших членів родини,тобто співзалежність.
Сім'я, з алкоголезалежними батьками, небезпечна своїм впливом не тільки на власних дітей, а й поширенням руйнівного впливу на особистісне становлення дітей з інших сімей. Як правило, навколо таких будинків виникають цілі компанії сусідських хлопців, завдяки дорослим вони долучаються до алкоголю та кримінально – аморальної поведінки , яка панує в середовищі людей, що п'ють.

Сім’ї із низьким морально-культурним рівнем батьків
У них вплив на дітей проявляється не прямо через зразки аморальної поведінки батьків, як це буває в «алкогольних» сім'ях, а побічно, внаслідок хронічних ускладнених, фактично нездорових відносин між подружжям, які характеризуються відсутністю взаєморозуміння та взаємоповаги, наростанням емоційного відчуження і переважанням конфліктної взаємодії. Конфліктна сім'я
Конфліктною сім'я стає не відразу, а через деякий час після утворення шлюбного союзу. І в кожному окремому випадку є свої причини, що породили сімейну атмосферу. Однак не всі сім'ї руйнуються, багатьом вдається не тільки встояти, але зробити більш міцними сімейні узи. Все це залежить від того, чим зумовлена ​​поява конфліктної ситуації і як ставиться до неї кожний з подружжя, а так само від їх орієнтованості на конструктивній чи деструктивний шлях вирішення сімейного конфлікту. Тому слід розмежовувати такі поняття, як «сімейні конфлікти» і «конфліктні сім'ї», тому що конфлікт у сім'ї, нехай і досить бурхливий, ще не означає, що це - конфліктна сім'я. У конфліктних сім'ях часто відсутня моральна, психологічна підтримка. Характерною особливістю конфліктних родин є так само порушення спілкування між її членами. Як правило, за затяжним, недозволеним конфліктом чи сваркою ховається невміння спілкуватися.

Постійного соціального нагляду потребують й інші сім’ї, яким потрібна соціально – психологічна допомога. Наприклад, сім’ї, де трапляються випадки сімейного насилля, жорстокості, від чого часто страждають діти. Одним зі складних випробувань для будь – якої сім’ї є сімейні конфлікти. Ось чому соціальному педагогові важливо володіти дієвими технологіями сімейної терапії, зокрема технікою сімейного консультування. Основами конфліктології та навичками посередництва у врегулюванні конфліктів.

Отже, є чимало проблемних сімей, які потребують соціальної допомоги і психологічної підтримки соціальних педагогів і практичних психологів - допомагати безконфліктно розв’язувати виникаючі проблеми, психологічно підтримувати їх, допомагати у побудові правильних взаємовідносин з учителями школи, де навчаються їх діти, державними органами, службами, громадськими організаціями, оточуючими людьми. Це дасть змогу сім’ям подолати труднощі з найменшими психологічними втратами.

1.2 НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ІЗ СІМ’ЯМИ.

Робота соціального педагога, який здійснює соціально – педагогічний супровід сім’ї, має бути пов’язана з відповідним вивченням поведінки дитини, умов її перебування у сім’ї, дослідженням внутрішньосімейних взаємин та наданням кваліфікованої соціальної допомоги. Робота з сім’єю повинна мати системний характер .

Працюючи в навчальному закладі потрібно знати стан благополуччя чи неблагополуччя кожної дитини. Для цього на початку навчального року соціальний педагог разом з класними керівниками проводить паспортизацію класів, на основі чого виділяє проблемні категорії сімей та потреб дитини, яка живе в такій сім’ї. це є банк потрібних для роботи даних. На початку роботи з конкретною сім’єю соціального педагога цікавить вся інформація про особистість дитини, яка в ній виховується.

Оперуючи об’єктивною інформацією, соціальний педагог визначає напрямок супровідної роботи, яка передбачає дослідження умов життя сім’ї, рівня родинного виховання, виду необхідної допомоги.

Одним із важливих напрямів роботи соціального педагога є надання допомоги вчителям, вихователям, батькам, учням у налагодження взаємостосунків, здобутті взаєморозуміння, раціональних шляхів вирішення складних шкільно - сімейних проблем.

Невміння виховувати - людська біда. Завдання соціального педагога полягає в тому, щоб надати батькам конкретної кваліфікованої методичної допомоги з корекції недоліків сімейного виховання. Цього можна досягти лише тоді, коли взаємини із сім’єю будуватимуться на співробітництві, взаємній допомозі, взаєморозумінні. В основі таких взаємин лежить тісний контакт із сім’єю, розуміння процесів, що відбуваються в сучасній сім’ї, використання позитивного виховного потенціалу, безмежних джерел народної педагогіки, пропаганда досвіду сімейного виховання.

У зв’язку із вищевказаним значні завдання покладаються на шкільну психологічну службу. ЇЇ напрямки роботи:

· психодіагностика та корекційна робота з дітьми, неблагополучними сім’ями, дітьми із сімей групи ризику;

· соціально-педагогічні консультації батьків з різних питань виховання дитини у сім’ї;

· допомога батькам і дітям у встановленні правильних взаємостосунків;

· допомога підліткам і юнакам у подоланні невпевненості в собі;

· розширення знань педколективу, батьків і дітей про правила формування здорового способу життя;

· навчання засобів захисту від психологічних і соціальних стресів;

· контроль за умовами життя дитини в сім’ї та школі;

· оцінка індивідуально-психологічних особливостей і можливостей дитини та створення програми з оптимізації її розвитку;

· зниження емоційного напруження учнів, які прийшли до школи.

Якщо сім’я неблагополучна, то одне із найважливіших завдань соціального педагога - скоригувати недоліки сімейного виховання, захистити дитину від сімейного неблагополуччя, запобігти педагогічній занедбаності, важковиховуваності та ін.

Соціальний педагог працює разом із дирекцією школи, класними керівниками, класними і шкільними батьківськими комітетами, з інспекцією у справах неповнолітніх, дільничним інспектором міліції. Як свідчить практика, неблагополучними у школі вважаються сім’ї, де батьки-алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; сім’ї, де у дитини не склалися стосунки з вітчимом, мачухою. Інші типи неблагополучних родин майже не фіксуються. Уваги соціальних педагогів вимагають всі типи сімей, незважаючи на те, вплинули вони на дитину, чи ні. Як відомо сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини, тому такі сім’ї і діти, які виховуються в них, повинні постійно бути в центрі педагогічної уваги: захисна позиція відносно таких дітей, конкретна методична допомога батькам з питань організації сімейного виховання, педагогічна освіта цих батьків.

1.3 ЕТАПИ СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ

Соціальний супровід сім’ї – це вид соціальної роботи, який передбачає здійснення соціальними службами системи комплексних заходів щодо тривалої допомоги сім’ям та їх членам з метою збереження сім’ї, відновлення родинних стосунків, захисту і реалізації прав членів сім’ї у родині і прав сім’ї у суспільстві. Соціально-педагогічний супровід – це довготривала різноманітна допомога неблагополучним сім’ям, яка спрямована на створення умов для ліквідації причин неблагополуччя (чи їх можливої компенсації), на формування здатності сім’ї самостійно розв’язувати свої проблеми, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний та виховний потенціал. Таким чином, соціально-педагогічний супровід сім’ї можна розглядати як частину соціального супроводу:

1. Виявлення сім’ї, яка потребує соціального супроводу.

2. Знайомство з сім’єю, збір інформації про неї, формування позитивної мотивації до роботи з соціальним педагогом.

3. Подолання опору окремих членів сім’ї щодо спільної роботи з соціальним педагогом (працівником), роз’яснення її перспектив, звернення до позитивного потенціалу сім’ї.

4. Досягнення згоди сім’ї на спільну соціально-педагогічну роботу, укладання та підписання контракту між соціальним педагогом (працівником) та сім’єю.

5. Подолання наслідків сімейного неблагополуччя, усунення його причин, стабілізація та корекція стосунків, встановлення зв’язків сім’ї з мікро- та макросередовищем.

6. Профілактика рецидивів неблагополуччя, спрямування сім’ї на самостійне розв’язання проблем.

7. Вихід соціального педагога з сім’ї, закінчення строку дії контракту.

8. Аналіз результатів соціально-педагогічного супроводу, надання сім’ї пропозицій щодо варіантів подолання можливих проблем.

Критеріями ефективності соціально-педагогічного супроводу сім’ї як системи є:

· відновлення виконання сім’єю своїх функцій (репродуктивної, соціалізуючої, економічної, комунікативної, рекреативної, психотерапевтичної;

· відновлення внутрішньосімейних зв’язків та їх стабілізація (емоційна близькість членів сім’ї, їх спільне проживання, спільне ведення господарства, виховання дітей, юридична реєстрація шлюбу);

· відновлення зв’язків сім’ї з мікросередовищем (родичами, сусідами, колегами по роботі, вчителями);

· відновлення зв’язків сім’ї з макросередовищем.

У процесі роботи з сім’єю соціальний педагог здійснює індивідуальне, сімейне, правове консультування, посередництво у врегулюванні сімейних конфліктів, налагодження дитячо – батьківських взаємин, контрольні відвідування тощо. На цьому ж етапі педагог виявляє порушення прав дитини у сім’ї, з’ясовує шкоду , якої завдали сімейні обставини формуванню дитячої особистості, організовує соціальну допомогу із залученням інших установ.

Після дослідження родини соціальний педагог здійснює цілеспрямований вплив на поведінку дітей та дорослих. Працюючи з батьками чи особами, які їх замінюють, педагог намагається сформулювати в них стійку батьківську позицію, допомогти у налагодженні внутрішньосімейних стосунків. У процесі соціально – педагогічного супроводу соціальний педагог має приділяти особливу увагу педагогічній просвіті батьків, тренінговій роботі з батьками та учнями, профілактичній діяльності.

Через соціально – педагогічний патронаж реалізуються права дитини:

· почуватися потрібною;

· жити у безпечному фізичному і психологічному середовищі;

· на шанобливе ставлення до її особистості й почуттів;

· на серйозне та уважне ставлення до її проблем;

· на допомогу;

· на самореалізацію.

Можливість використання дитиною зазначених прав можна розглядати як критерії успішно проведеної роботи з сім’єю.

Існує багато видів роботи з сім’єю, а також технологій корекції сімейних взаємин. Їх вибір визначається як обставинами конкретної соціальної ситуації, характерологічними рисами клієнтів. Мета роботи соціального педагога – закріплення змін, які сприятимуть бажаній стабілізації сім’ї. На жаль, не всі види сімейних дисфункцій піддаються корекції, і це залежить не тільки від фахівця з соціальної роботи. Слід пам’ятати, що розв’язання сімейних проблем – це насамперед справа вільного вибору і відповідальної поведінки самих членів сім’ї. тільки при їхніх вольових зусиллях та наполегливості соціальна технологія може бути успішною.

Розділ 2. СОЦІАЛЬНО – ПЕДАГОГІЧНе дослідження сімей різного типу в школі (з досвіду роботи)

2.1 ОПИС СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ (З ДОСВІДУ РОБОТИ)

Чинне законодавство України базується на Конституції України, яка встановила перелік соціальних прав людини і громадянина:

· право на соціальний захист;

· право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини;

· право на охорону здоров’я;

· соціальне забезпечення;

· освіту;

· державний захист, тощо.

Охорона дитинства в Україні – загальнонаціональний пріоритет, мета якого забезпечити реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток особистості. Тому в моєму кабінеті оформлена папка по охороні дитинства. Матеріали з охорони дитинства використовую для надання консультації батькам, вчителям, дітям, класним керівникам та адміністрації школи.

Свою роботу планую відповідно до чинного законодавства України, рекомендацій МОН України і спрямовую на реалізацію проблеми, над якою працюю, а саме: «Соціальний супровід неблагополучних сімей та робота з дітьми «групи ризику». Виходячи з даної проблеми, у своїй роботі з неблагополучними сім’ями керуюся такими завданнями:

· виявлення випадків порушення прав людини в сім’ї, причин неблагополуччя;

· інформування про них органів місцевого самоврядування;

· профілактика девіантної поведінки;

· виявлення порушення прав членів сім’ї у родині;

· пропагування здорового способу життя;

· консультування батьків щодо виховання дітей.

Чесність, доброта, порядність народжується у батьківській хаті. Дитина, правильно вихована в сім’ї , рідко стає «важкою» в школі, а також непотрібною для суспільства. Тому вважаю, що слід глибше знайомитися із сімейними проблемами, бо в школу дитина приходить із дому.

У нашій школі однією з найбільш ефективних форм роботи з батьками є батьківські збори ( загальношкільні та класні) і батьківські лекторії.

На зборах і лекторіях обговорюємо теми, які цікаві для всіх слухачів, а саме: «Про шкідливість нікотину і алкоголю», «Чому люди курять?», «Батьківська сила – то мудрість сина» і багато інших. Пропоную для батьків тести і анкети. У школі також існує певна система профілактичної роботи:

· ведеться контроль за відвідуванням учнями школи класними керівниками та черговим вчителем у спеціальному журналі;

· з початкових класів вивчаються розроблені правила для учнів;

· проводиться цикл бесід на правову тематику;

· створено комісії дисципліни та порядку, що слідкують за дотриманням правил поведінки і правопорядку учнями в урочний час;

· учні охоплені заняттями в шкільних гуртках, спортивних секціях;

· учні охоплені постійними та тимчасовими дорученнями;

· ведеться постійна індивідуальна робота зі школярами.

У центрі особливої уваги – неблагополучні сім”ї та сім”ї, де виховуються підлітки, схильні до правопорушень та девіантної поведінки

Стосовно поняття «неблагополучна сім’я» існують різні погляди.

Поняття «неблагополучна сім'я» досить широке. Зазвичай до неблагополучних відносяться сім’ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. У результаті цього в таких сім’ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дітей. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт із морально-правовими нормами суспільства, тобто припускають різні види правопорушень.

Чинне законодавства в Україні гласить, що неблагополучними є ті сім’ї, в яких порушуються права її членів, права людини. Причинами цього можуть бути алкоголізм і наркоманія членів сім’ї, психолого - педагогічна і правова неграмотність, насильство щодо членів сім’ї тощо.

З чого ж починаю вивчення сім’ї?

Вивчення сім’ї починаю зі збору інформації про дитину та сім’ю. Мені, як соціальному педагогу, потрібно знати стан благополуччя чи неблагополуччя кожної дитини. Для цього разом з класними керівниками, класоводами, заступником директора з виховної роботи організовую роботу щодо соціальної паспортизації учнів школи та проведення громадського огляду умов їх проживання. На основі чого виділяю проблемні категорії сімей. Це і є банк даних.

Оперуючи об’єктивною інформацією, визначаю напрямок супровідної роботи, яка передбачає дослідження умов життя сім’ї, рівня родинного виховання, виду необхідної допомоги.

У процесі роботи з сім’єю здійснюю індивідуальне, сімейне, правове консультування.

Соціальний супровід неблагополучних сімей здійснюю шляхом надання сім’ї різних видів матеріальної та психологічної допомоги, консультування, захисту інтересів дітей. Тривалість соціального супроводу окремої сім’ї залежить від гостроти проблем, які існують у сім’ї, ступеня функціональної спроможності сім’ї щодо самостійного подолання труднощів.

Соціальне інспектування – це складова соціального супроводу, метою якого є контроль за умовами проживання дитини в сім’ї, виявлення випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють. Основними об’єктами соціального інспектування є сім’ї, де дорослі члени сім’ї ведуть аморальний спосіб життя, перебувають на обліку, як неблагополучна сім’я. Також об'єктами соціального інспектування є сім'ї, у яких дитина перебуває на внутрішкільному обліку, як схильна до правопорушень, в службі у справах неповнолітніх, схильна до пропусків школи без поважних причин, схильна до бродяжництва

Кожна неблагополучна сім’я дуже своєрідна, до кожної потрібно здійснювати індивідуальний підхід, тому свою роботу пов’язую з вивченням поведінки дітей, умов їх проживання та взаємовідносин в сім’ї.

Як відомо, сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини, тому такі сім’ї і діти, які виховуються в них, постійно в центрі моєї уваги. Діти таких сімей рано перестають спілкуватися із батьками, свої життєві проблеми розв’язують із однолітками. Для цих дітей характерні агресивність, жорстокість, егоїзм, конфліктність, замкненість, озлобленість, невпевненість у своїх силах, небажання вчитися тощо. В результаті соціологізуючий вплив неблагополучної сім’ї на дитину значно знижений. Які б несприятливі умови виховання не були для дитини у сім’ї, все одно вона тягнеться до рідної домівки, любить своїх батьків. Тому для кожної дитини з неблагополучних сімей намагаюся знайти теплі слова, показати їх позитивні сторони особистості, поздоровити з тими чи іншими успіхами в навчанні.

На кожного учня, який перебуває на обліку, заведена індивідуальна картка, у якій фіксуються зміни в характері і поведінці дітей, висвітлюється динаміка розвитку особистості протягом декількох років. Неодноразово цих учнів відвідую вдома і проводжу бесіди з батьками: «Режим дня школяра», «Навіщо батькам ходити до школи», «Моральний клімат в сім’ї», «Ваша дитина першокласник» тощо.

Складаю акти обстеження житлово-побутових умов проживання (1 раз на рік) та акти відвідування ( кожного разу як ідемо в ту чи іншу сім’ю). Всіх дітей з неблагополучних сімей залучено до гурткової роботи, також намагаюся, щоб вони брали участь і в позакласних виховних заходах.

Основними заходами педагогічного колективу щодо охорони прав дитини є систематичний контроль з боку дирекції за станом відвідування учнями з неблагополучних сімей школи, системна робота з батьками та залучення до цієї роботи представників органів місцевого самоврядування ( сільського голови та дільничного інспектора міліції).

Щороку організовуються виставки малюнків, плакатів, стінгазет на антиалкогольну, антинікотинову тематику. Проводиться анкетування учнів: «Ми за здоровий спосіб життя»

У школі створено певну структуру органів учнівського самоврядування, діє шкільна Рада профілактики правопорушень. Її члени організовують і контролюють чергування учнів по школі, виконання учнями Правил внутрішнього розпорядку та статуту школи , наказів МОН «Про заборону тютюнопаління», «Про використання мобільних телефонів під час навчально – виховного процесу». На шкільній Раді профілактики правопорушень заслуховуються порушники дисципліни, невстигаючі учні, схильні до бродяжництва, крадіжок, тощо.

Клопітка робота з дітьми «групи ризику» показує, що в дітей знизилася агресія, тривожність, покращилося ставлення до батьків, вчителів, однокласників. Але свою роботу зорієнтовую не лише на роботу з «важкими» підлітками, сім’ями, а й на роботу з кожною дитиною, батьками, громадськістю.

У Конвенції про права дитини йдеться про те, що дитині для повного та емоційно комфортного розвитку краще зростати в родині, в атмосфері щастя, любові та взаєморозуміння. Лише у сімейних умовах дитина може вирости максимально готовою до самостійного життя в суспільстві. Право дитини мати родину визначається невід’ємним на всіх рівнях – від побутового до нормативно – законодавчого. У нашій школі навчаються одна дитина, позбавлена батьківських прав та одна дитина – сирота. Працюючи з цією категорією дітей, керуюся трьома тісно взаємозалежними етичними принципами:

· принцип любові до дітей;

· принцип неформальних взаємин із дитиною;

· принцип делікатності.

На кожну дитину – сироту та дитину, позбавлену батьківського піклування в школі заведена особова справа, в яку заносяться копії усіх потрібних документів. Ці діти забезпечені гарячим безкоштовним харчуванням, безкоштовними підручниками, шкільною та спортивною формами. Кожного року вони оздоровлюються в санаторіях, відвідують гуртки за інтересами, їм надається матеріальна та гуманітарна допомога.

У школі на обліку перебувають діти-інваліди, які навчаються на загальних підставах. У більшості випадків діти – інваліди - це діти з вродженими фізичними вадами. Ці діти потребують особливої уваги з боку всіх небайдужих людей. Тому соціальний супровід дитини з обмеженими можливостями спрямовую на:

· розвиток особистості дитини;

· підготовку до самостійного життя;

У школі щорічно на початку грудня, з метою відзначення Міжнародного дня інвалідів, проводиться творчий конкурс «Відкрий красу душі своєї», в рамках якого діти-інваліди реалізують свої творчі здібності.

/Files/images/11.png

/Files/images/22.png

У школі на кожну дитину - інваліда заведені облікові картки, де зазначені особисті дані дітей. Кожна дитина залучена до гурткової роботи, діти беруть участь у конкурсах та супроводжуються психологічною службою школи. Для випускників вищезазначеної категорії дітей проводжу профорієнтаційні бесіди, спрямовані на вивчення законодавчої бази, що передбачає пільги при вступі у вищі навчальні заклади освіти. На основі проведених анкетувань і опитувань установлюю нахили та здібності, здійснюю орієнтування на перелік професій, в яких немає протипоказань згідно зі станом здоров’я дитини.

В школі діє психологічна служба, яка розробляє заходи на рік по створенню сприятливого соціального та психологічного середовища для розвитку кожної дитини. Завдяки розробленим заходам соціальний педагог та практичний психолог має можливість кожного місяця проводити необхідну роботу з кожним класом. Психологічною службою організовується тиждень «Ми за здоровий спосіб життя», у ході якого проводиться тестування та анкетування з метою виявлення дітей, схильних до шкідливих звичок, та бесіди, що пропагують здоровий спосіб життя. У межах тижня був проведений виховний захід:

«Зупинимо СНІД – доки він не зупинив нас».

Особливу увагу психологічна служба приділяє проблемі насилля в школі та сім’ї. Проводиться тестування та анкетування з дітьми на виявлення насилля. Де є прояви насилля, ведеться індивідуальна робота з дітьми та відвідуються такі сім’ї вдома.

Сім¢я завжди була природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної і емоційної підтримки, необхідної для розвитку її членів, особливо дітей та підлітків, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління.

Освітньо-виховні завдання, які стають перед школою, не можна успішно реалізувати без активної допомоги сім¢ї. Обов¢язок громадян – піклуватися про виховання дітей, готувати їх до майбутнього життя, ростити гідними громадянами – закріплений у Конституції. На жаль, далеко не всі батьки розуміють свої обов¢язки. Серед них бувають такі, що недооцінюють значення сімейного виховання, не мають необхідних знань, а тому припускаються серйозних помилок у роботі з дітьми. Частина батьків звинувачують школу: ”Ми віддали дитину до школи, ми довіряли вам, вас цьому навчали – тепер основна відповідальність - на вас”, забуваючи про те, що сімейне виховання нічим замінити не можна. Такі батьки потребують особливої уваги і кваліфікованої допомоги.

Висновки

Родина - соціальний осередок суспільства. Виконуючи різні свої функції, вона тим самим організовує і здійснює зв'язку в суспільстві. Людське співтовариство - це велика павутина, ниточки якої тримають всю структуру, переплітаючись між собою. Так і сім'я, малий соціальний інститут,підтримує всю систему суспільства до певної стабільності.

Сучасні умови життя дуже жорстокі. Вони б'ють по найбільш вразливих, але важливих частинах людської спільноти - по родині. Сім'я у світі великого вибору, нових технологій і послуг - втрачається. Виникають проблеми сім'ї. Саме ці проблеми руйнують сім'ю.

Цього допускати не можна, інакше суспільство теж стане поступово руйнуватися. Потрібно допомагати і підтримувати сім'ю. Це завдання може і повинен здійснювати соціальний педагог.

На сьогодні наука ще тільки займається розробкою методів і технологій по роботі з сім'єю. Перевіряє їх на практиці. Соціальна педагогіка в області сім'ї - це новий напрямок роботи соціального педагога з проблемами в суспільстві. Але навіть те, що відбувається на сьогодні в цій сфері, не важливо і статистика показує гарні результати роботи. Адже соціальні педагоги докладають всіх зусиль, щоб родина педагогічно, психологічно, соціально, матеріально розвивалася правильно і гармонійно. Педагогічна освіта батьків – це перша цеглина у фундаменті взаємодії сім¢ї і школи. У роботі з батьками слід переходити від монологу до діалогу. Лише рівноправне обговорення тих чи інших питань створить атмосферу довіри, взаємодії, поваги, а спільно вироблені висновки й узагальнення міцно запам¢ятаються. Варто сміливо урізноманітнювати як організаційні форми, так і методи навчання батьків. Адже здорова сім'я - запорука світлого і щасливого майбутнього для дітей , дорослих, суспільства і людства в цілому !!!

Список використаних джерел

1.Алєксєєнко Т.Ф., Бойко В.П. Соціально-економічні причини насильства в сім'ї в Україні: аналіз проблем та шляхи запобігання // Соціологія сім'ї.К., 2007. - 139 с.

2. Антонов А.И., Борисов В.А. Социология семьи. - М.: Наука, 2008.

3. Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству. – К., СДМ – Студіо, 2009. – 64 с.

4. Грібеннеков І.В. Виховний клімат сім'ї

5.Громадська програма запобігання насильству в сім’ї: Проект "Гармонія". – Львів, 2004. – 95 с.

6.Журнал. Соціальний педагог. 2008 № 6, 8.

7. Конституція України, - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30. // http://www.rada.gov.ua.

8. Макєєв Г.А. Сімейне життя і діти. Волгоград, 1987 . Сімейний кодекс України, - ВВР, 2002, N 21-22. // http://www.rada.go.ua.

9.Методика й досвід роботи соціального педагога / Під. ред. Л.В. Кузнєцової. - М., 2005
10.Національна програма «Діти України» ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 18 січня 1996 року №63\96.

11..Про державну допомогу сім’ям з дітьми, - ВВР, 1993, N 5. // http://www.rada.gov.ua.

12.Про охорону дитинства, - ВВР, 2001, N 30. // http://www.rada.gov.ua

13.Про попередження насильства в сім'ї, - ВВР, 2002, N 10. // http://www.rada.gov.ua.

14. Сімейний кодекс України, - ВВР, 2002, N 21-22. // http://www.rada.gov.ua.

15.Соціальна педагогіка: Курс лекцій / Під загальною ред. М.А. Галагузова. - М., 2000

15.Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю: Навчальний посібник / І.М. Трубавіна. – К.:ДЦССМ, 2003.

Кiлькiсть переглядiв: 10567

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

Демонстраційний сайт загальноосвітньої школи

вулиця, номер будинку,
поштовий індекс, область, місто,
країна

Дата останньої зміни 11 Березня 2024

Цей сайт безкоштовний!